У четвер, 18 березня, виповнилося рівно сім років з початку окупації Автономної Республіки Крим Росією. Саме цього дня 2014 року Володимир Путін підписав відповідний договір із представниками самопроголошеної влади півострова.
Як живуть кримчани через роки після незаконного приєднання до Росії, читайте у нашій статті.
Втрата туристів
Одразу після початку окупації 2014 року півострів втратив 70% своїх туристів – тоді це визнала навіть самопроголошена влада Криму.
Так, для порівняння, 2013 року Автономну Республіку Крим відвідали приблизно 540 тисяч туристів із Європейського Союзу, Туреччини та інших країн світу, а також 320 тисяч із Білорусі.
Але за роки окупації Росія перетворила півострів на масштабну військову базу і наразі він є “сірою зоною” для всієї планети. Туди переважно їдуть громадяни Росії, та й ті вражені невиправдано високими цінами на продукти та проживання.
Екологічна катастрофа
Через сім років після так званого “возз’єднання” поля Криму, особливо на півночі, дедалі більше нагадують пустелю. Більш ніж 60% територій півострова страждають від гострого дефіциту прісної води.
Як відомо, до окупації Україна через Північно-Кримський канал забезпечувала до 85% потреб кримчан у прісній воді.
Однак із 2014 року подача води з Дніпра виявилася перекритою. Власних водних ресурсів півострова катастрофічно не вистачає для зрошення полів, і степовим регіонам загрожує засолення ґрунту. Тим часом представники окупаційних властей півострова зібралися судитися з Україною для компенсації збитку, нібито завданого водною блокадою.
В Україні, зі свого боку, загрози назвали смішними і заявили, що Україна буде постачати воду до Криму лише після його деокупації.
Кримський міст не виправдав очікувань
Близько чотирьох років прихильники Росії в Криму чекали на відкриття Керченського мосту, на зведення якого було витрачено понад 6 мільярдів доларів.
Але будівництво об’єкта хоч і спростило доставку вантажів до Криму, але кардинально не вплинуло на несприятливу економічну ситуацію: колись низькі ціни на продукти зараз на 30-50% вищі, ніж у Києві чи навіть у самій Росії.
Економічна криза
Після 2014 року Крим перестав бути привабливим для інвесторів, і якщо до анексії в економіку півострова було вкладено 1,9 мільярда доларів прямих іноземних інвестицій, то вже 2014 року цей обсяг знизився практично втричі.
Хоча проросійська влада заявляє про розвиток економіки та зростання доходів у Криму, насправді після анексії купівельна спроможність і рівень життя населення півострова впали, враховуючи стрибок цін та ріст інфляції.
Через складну економічну ситуацію багато хто виїздить із Криму. Для порівняння: до 2014 року на півострові було 921,8 тисячі економічно активного населення, 2019 року – вже 889,1 тисячі. У травні 2020 року, як повідомляють “Крим.Реаліі”, підконтрольна Росії влада Криму заявила, що місцеві центри зайнятості завалені заявами з безробіття.
Катастрофа з правами людини
З приходом Росії у Криму здійснюється тиск на українців і кримських татар.
Так, у межах політики русифікації півострова влада Росії проводить рейди в домівках кримських татар, мечетях і школах. Також ФСБ переслідує українців, які відкрито наважуються висловити свою незгоду з окупацією Криму.
На сьогоднішній день під вартою в Росії перебувають кілька тисяч громадян України: точну кількість політв’язнів невідомо, як і їхню кількість на території окупованого Криму, а також тих громадян, яких перевезли з півострова до РФ.
