За останній місяць риторика представників нової влади змінилася. Після перших заяв з боку керівника Офісу президента та його заступників про російськомовний телеканал і російськомовний інформаційний продукт, а також готовність до зменшення мовних квот зараз спостерігається якщо не певний відступ, то пауза. Тими словесними атаками суспільство пробували «на зуб». Що буде після паузи і скільки вона триватиме, невідомо. Таким є стиль нових політиків, які планують відбути весь термін і реформувати Україну.
Але як саме реформувати мовну політику, в «Зе-команді» поки що не знають, і запитання на цю тему не додають її чільним представникам комфорту, тому їхні відповіді розпливчаті. Можливо, вони щось готують, але не до кінця додумали. Цим можна пояснити максимальне розмивання слів-заяв і перших рішень з реорганізації міністерств і, зокрема, Мінкультури як єдиного центрального органу, відповідального за мовну політику в державі.
Тепер це вже Міністерство культури, молоді та спорту, яке створене чомусь шляхом реорганізації і перетворення на базі Міністерства інформаційної політики, а не двох міністерств, які ліквідовуються (Мінкульт і Мінмолодьспорт) і правонаступником майна, прав та обов’язків яких є новостворене міністерство. Дуже хитре формулювання.
Тому зрозумілою є увага зацікавленої громадськості до нового міністра Володимира Бородянського. В недавньому інтерв’ю ВВС він, до речі, обіцяє дати відповідь на питання, «хто такі українці», впродовж двох-чотирьох місяців. Можливо, пауза пояснюється тим, що в Зеленського хочуть трохи підретушувати, в тому числі й мовно, образ українця і виставити якийсь еталон мовної поведінки українця.
В цьому ж інтерв’ю новий міністр культури, молоді та спорту висловлюється однозначно про недавно ухвалений мовний закон: «Є закон, він прийнятий, ми повинні його виконувати». Але ці слова не заважають йому порушувати зазначений закон, як-от під час обговорення трансплантації органів або в трохи давнішому великому інтерв’ю російською мовою. Замість давньоримської правової аксіоми, успадкованої цивілізованим світом, «Закон твердий, але це закон» – аксіома від ЗеКоманди «Закон твердий, але м’який».
А те, що Володимир Бородянський зізнався, що став прихильником введення українських квот на радіо, й обережно висловлюється про російськомовний телеканал («я б не квапився»), не може слугувати індульгенцією.
Він проявляє себе не лише, як людина російської культури (поклик на теорію Гумільова), але й демонструє своє розуміння культури, її пріоритетів і завдань. В додаток до Інституту книги й Українського культурного фонду він хоче створити нові агентства «спорту високих досягнень», «масового спорту» й «гуманітарної інфраструктури». Стратегічними завданнями культурної політики він вважає: 1) збільшення кількості людей, включених у життя суспільства; 2) здатність людини критично мислити; 3) усвідомлення себе українцями («теж важливе завдання»).
То й не дивно, що серед напрямків діяльності очолюваного ним міністерства немає не лише політики національної пам’яті, як про це написав у фейсбуці Володимир В’ятрович, але й мовної політики.
Для повнішої картини додамо інформацію про зменшення фінансування українського книговидання і книгопоширення в проєкті державного бюджету на 2020 рік майже удвічі та плани зменшити вкладення у виробництво українських фільмів.
Ще один урядовець, віцепрем’єр з питань цифрової трансформації Михайло Федоров днями презентував «державу в смартфоні». Якщо судити з мови публічного виступу, то логічно мало б ітися про «Росію в смартфоні». Щоправда, він «офіційно» заявив: «Це мій останній виступ російською мовою». Будемо слідкувати, нагадувати і, за потреби, домагатися застосування закону.
Позиція президента та його оточення
Позиція Володимира Зеленського, яку він висловив у програмі «100 днів президента України», відповідаючи на запитання про перегляд мовного закону, невизначена («Дуже складне питання. Яке б не було рішення, воно буде бити по президенту і парламенту дуже сильно»), зі зсувом на захист прав національних меншин.
Як цинічну можна розцінити відповідь чиновників Офісу президента Святославові Літинському на його вимогу надати український переклад російськомовного виступу Володимира Зеленського: «…національним законодавством не передбачено обов’язкове здійснення перекладу виступу чи промов глави держави на заходах, які прямо не пов’язані з реалізацією ним повноважень президента України».
Не знаю, чи це така гра, але заява дружини президента Олени Зеленської, яка під час відвідання Метрополітен-музею у Нью-Йорку сказала про створення проєкту україномовних аудіогідів у найбільших музеях світу, де «українці зможуть слухати екскурсії рідною мовою», заслуговує на підтримку. І немає великого значення, що цей проект не зовсім новий – він існує понад рік.
Уповноважений із захисту української мови
За інформацією Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Людмили Денісової, в конкурсі на посаду уповноваженого із захисту державної мови переміг співавтор закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної», народний депутат VIII скликання Тарас Кремінь.
