Засуджена погодилася працювати віддалено за умови нерозголошення її особи і персональних даних
У Міністерстві юстиції України повідомили, яку саме посаду у відомстві отримала засуджена до довічного увʼязнення жінка. Вона стала помічницею патронатної служби міністра Дениса Малюськи. Про це йдеться у відповіді пресслужби міністерства на офіційний запит видання LB.ua.
Зазначається, що до трудових обов’язків довічниці належать:
- складання звіту про стан виконавської дисципліни та проведену роботу зі здійснення контролю в центральному апараті та міжрегіональних територіальних органах із питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України;
- надання пропозицій щодо вдосконалення взаємодії між персоналом пенітенціарної служби та особами, які відбувають покарання, та покращення умов їхнього перебування у місцях позбавлення волі.
У відомстві додали, що згідно з ч. 3 ст. 12 закону «Про центральні органи виконавчої влади» міністр (Денис Малюська, – ред.) самостійно визначає персональний склад своєї патронатної служби.
Працівники цієї служби призначаються на посаду та звільняються з неї державним секретарем міністерства за поданням міністра, а також у зв’язку зі звільненням міністра. Проведення конкурсу на посаду в патронатній службі міністра законодавством не передбачене.
У коментарі «Укрінформу» заступниця міністра юстиції Олена Висоцька розповіла, що у відомстві розраховують, як власним прикладом із працевлаштування засудженої до довічного ув’язнення мотивують інших роботодавців наймати на роботу людей із місць несвободи.
Вона уточнила, що засуджена погодилася працювати віддалено за умови нерозголошення її особи і персональних даних.
«Ми говоримо про те, що взяли на роботу засуджену до довічного позбавлення волі, вона перебуває в Качанівській виправній колонії і працює дистанційно. Хто саме вона, що зробила і за якими статтями засуджена, ми не можемо розголошувати. Вона категорично відмовилася», – сказала Висоцька.
Наразі засуджена працює дистанційно з колонії, де є інтернет-клас, обладнаний комп’ютерами та інтернетом.
«Одне з робочих місць в цьому інтернет-класі – її безпосередньо робоче місце. Вона працює неповний робочий день і тиждень — тобто один день на тиждень дві години», – розповіла заступниця міністра.
За її словами, засуджена працює помічником міністра в патронатній службі, а її безпосередній керівник – керівник патронатної служби. Саме з ним, за словами заступниці міністра, засуджена обмінюється документами для роботи.
«Їй надсилаються на електронну пошту матеріали і документи, які вона має проаналізувати, систематизувати і ввести в спеціальну таблицю. Якщо так примітивно пояснювати. І звіт надсилає в патронатну службу… Цей звіт стосується виконання завдань, функцій різних підрозділів міністерства, в тому числі й апарату міжрегіональних наших управлінь», – розповіла Висоцька.
Вона додала, що згідно з трудовим договором засудженої, до її обов’язків також входить надання пропозицій з оптимізації роботи в певних підрозділах, але оскільки минуло лише три тижні з дня її працевлаштування, то цю функцію вона поки що не виконує.
«У неї ставка помічника. Це 9 тисяч гривень. Але насправді, оскільки нараховується заробітна плата пропорційно відпрацьованому часу, і дві години всього на тиждень виходить в один день, у місяць це становить 280-290 грн. Ми ще не виплатили їй за повний місяць, тому що він ще не закритий…. Поки що це 300 грн. Якщо ми будемо доповнювати функціонал і розширювати кількість годин цієї роботи, це приведе до відповідного збільшення цієї пропорції, і буде більше зарплата. Поки що так», – сказала Висоцька.
Заступниця міністра також уточнила, що помічник міністра з патронатної служби – це штатна посада, але не державної служби.
Зокрема, вона повідомила, що у патронатній службі міністерства працюють помічники та радники міністра, які звільняються автоматично зі звільненням самого міністра.
«Цей підрозділ не обмежений вимогами державної служби. Якщо, наприклад, у приватного бізнесу свої вимоги до кандидатів, і він може залучити будь-якого нашого працівника, то державний сектор все ж таки обмежений вимогами і обмежений процедурою, як вступити на ту чи іншу конкурсну посаду. То саме патронатна служба була для нас виходом, щоб не порушити жодні нормативні акти, які регулюють прийом на роботу в міністерстві. Тому що там дуже спрощений порядок, і міністр має право самостійно визначати, який склад буде всієї патронатної служби і хто буде її керівником», – пояснила Висоцька.
Вона також розповіла, що в процесі пошуку кандидатури для працевлаштування у міністерстві враховували рекомендації адміністрації колонії, де відбувають покарання довічно засуджені жінки. Брали до уваги також відповідальність засудженої, її бажання працювати та виконувати необхідну роботу.
«Сама дівчина була рада, ми до цього готуватися певний час. Вона хвилювалася. Чому ми зупинилися і не обговорювали інших кандидатів? Тому що вона погодилася, вона була вмотивована, щоб залишився вибір на ній, тому ми особливо не вивчали інші компетенції. Можливості, час покаже, ми подивимося на цю практику, запропонуємо іншим партнерам. Мета ж – дати роботу всім засудженим насправді. Це частина ресоціалізаційної роботи. І ми тут просто приклад показуємо, що неможливе і дуже скептичне може бути реальністю. Ось цей приклад», – наголосила Висоцька.
Наразі, за її словами, вакансій у міністерстві немає, тож нових призначень засуджених на роботу в Мін’юсті не передбачається.
