1 січня ми зустрічаємо 2022-й рік від Різдва Христового. Знаємо, що його народження стало початком нової ери в історії людства, і тому все, що було до, було «до Різдва Христового», «до нашої ери». Чому ж початок нового року ми відзначаємо саме 1 січня, а не в день, коли святкуємо народження Ісуса Христа?
Про це йдеться у дописі ПЦУ у Фейсбуку.
“Насамперед, нагадаємо, що ані Священне Писання, ані загалом Передання Церкви не подає нам «точного дня народження» Сина Божого, бо головним для християн є не дата, а зміст шанованої нами події. Календарна дата для святкування Різдва Христового 25 грудня, поширена в Церквах на Заході, була обрана у IV столітті і у Церквах на Сході. До того часу більшість місцевих Церков не виокремлювала подію Різдва Христового, святкуючи її 6-го січня разом з подією Хрещення Господнього під спільною назвою Богоявлення. Останньою з Помісних Церков Різдво Христове, як окреме свято, стала відзначати Єрусалимська Церква, і сталося це у другій половині VI століття.
В VI столітті виникла потреба продовжити розрахунки найбільш авторитетних на той час олександрійських пасхалій (великодніх таблиць з датами святкування Пасхи, складених єпископом Феофілом Олександрійським (на 380 – 479 роки) та Кирилом Олександрійським (на 437 – 531 роки). Папа Римський Іоан I доручив монаху Діонісію Малому скласти нову пасхальну таблицю.
Саме тоді Діонісій і запропонував проводити всі розрахунки, виходячи з дати народження Ісуса Христа. До цього Церква використовувала виключно циклічний принцип святкування Воскресіння: його відзначали кожної неділі та один раз на рік, без будь-якої згадки історичних дат. Зіставляючи євангельські свідчення з історичними документами, Діонісій дійшов висновку, що Ісус Христос народився 525 років тому, а саме 25 грудня 753 року «від заснування Риму». Тож саме цей рік було запропоновано вважати першим роком християнської ери, яку в світі називають «нашою ерою»”.
