Представники духовенства Православної Церкви України та Української Православної Церкви 5 липня провели зустріч на території Софії Київської, у Митрополичому домі.
Про це у фейсбуці повідомив міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко.
“Крига скресла! Сьогодні, коли війна ставить перед нами нові виклики, все зайве залишається позаду. Вчора, у день пам’яті Блаженнішого митрополита Володимира, на території Софії Київської відбулася історична зустріч духовенства Православної Церкви України та Української Православної Церкви”, – написав міністр.
Ткаченко наголосив: “Долати розділення, служити народу України та будувати наш спільний дім – наші спільні цілі. Я вірю, що ця зустріч – це початок нового, мудрого, сильного шляху наших Церков заради вільного й мирного майбутнього України. А Міністерство культури та інформаційної політики України і Державна служба України з етнополітики та свободи совісті будуть цьому всіляко сприяти”.
Детальніше про зустріч, яку назвав “першою спробою діалогу духовенства Української Церкви розділених юрисдикцій”, розповів протоієрей ПЦУ, клірик Спасо-Преображенського собору в Києві Андрій Дудченко:
“Я був учасником зустрічі. Зібралися 21 клірик з УПЦ та ПЦУ, приблизно порівну. Модерувала пані Олена Богдан, голова ДЕСС. Був радий побачити давніх друзів і познайомитися з новими.
Говорили понад три години.
Було запропоновано висловитися передусім про те, що у нас є спільне. Зрозуміло, що спільного у нас набагато більше, ніж того, що розділяє:
- Ми маємо спільну віру, спільну богословську, літургічну та канонічну традиції.
- Ми маємо спільну історію, але подекуди різнимося в оцінці певних подій з історії. Треба працювати над спільним баченням історії.
- Ми єдині в розумінні деструктивної позиції Московського Патріархату, який підтримав війну проти України.
- Ми маємо багато спільних проблем. Всі ми є виходці з РПЦ. Всі ми відчуваємо брак освіти духовенства і єпископату. Нашим церквам притаманна “візантійщина” в плані надмірного акцентування ритуалу, різних цяцьок та атрибутів влади і авторитету.
- Нам потрібно вивчати та відроджувати київську традицію – і в літургіці, і в церковному мистецтві та архітектурі, і в канонічній традиції виборності духовенства та єпископату.
Було також зауважено на тому, що треба відмовлятися від “мови ворожнечі” по відношенню один до одного.
Крім того, дізнався про деякі цікаві нюанси. Так, рішення собору УПЦ в Феофанії у тій частині, що стосуються діалогу з ПЦУ (і є ультимативними), на самому соборі не обговорювалися. До цього просто не дійшли, а ухвалили те, що було приготоване.
Ще більш цікаво, що митр. Онуфрій дає усні дозволи поминати Кирила на тих парафіях Київської єпархії, які цього хочуть. Отака квазі-автокефалія.
Зачепили питання відкриття українських православних парафій за кордоном. Одразу відчули, що питання болюче. Деякі учасники з боку УПЦ, як мені здалося, бравували тим, що їх юрисдикція почала відкривати парафії у діаспорі, тоді як ПЦУ цього не може робити офіційно.
Загалом отці учасники з боку УПЦ справили приємне враження і відчуття, що мають бажання справді бути Христовою Церквою в Україні.
Було запропоновано також відмовитися від ганебної та антиканонічної практики перехрещувань. Отці учасники з боку УПЦ згодилися, що вони особисто визнають таїнства у ПЦУ. Наступним кроком може бути відкрите проголошення того, що віряни можуть вільно відвідувати храми і брати участь у богослужіннях обох юрисдикцій. З нашого боку перепон до цього немає. Ми відкриті до спілкування, співпраці та спільної молитви”.
