Загадкові ідоли і їх “постаменти” були побудовані на берегах острова Пасхи не тільки заради вшанування предків, а й як своєрідні “покажчики” джерел прісної води. До такого висновку прийшли вчені, які опублікували статтю в журналі PLoS One.
“Багато колег, які вивчали острів Пасхи, часто скаржилися на те, що на його території майже немає джерел прісної води. Коли ми почали вивчати його гідрологію, ми помітили, що майже всі ідоли були розташовані в тих точках, звідки на поверхню виходять джерела і ключі. Дивно, що раніше ніхто цього не помічав”, – заявив Карл Ліпо (Carl Lipo), антрополог з Бінгемтонського університету (США).
Острів Пасхи – одне з найзагадковіших місць на Землі, де приблизно два тисячоліття тому існувала химерна цивілізація полінезійців Рапануї, яка залишила після себе численні сліди у вигляді гігантських бовванів-моаї. Вони, як сьогодні вважають вчені, є обожненими фігурами предків і родичів древніх жителів острова.
Ця цивілізація фактично зникла з острова Пасхи ще до прибуття туди європейців. Причинами цього вважаються дві речі – виснаження ресурсів в результаті хижацького винищення лісів і тварин полінезійцями і пов’язана з цим війна між різними племенами аборигенів.
Приблизно до часу прибуття перших мандрівників на острів ці війни привели до майже повного зникнення культури моаї і її заміні на більш войовничу культуру “птахолюдини”. Остаточно залишки цивілізації на острові Пасхи були знищені в середині XIX століття, коли його окупували работорговці. Внаслідок знищення культури унікальна система писемності Рапануї досі не розшифрована вченими.
Повне зникнення культури моаї і носіїв її мови не дозволяє археологам вирішити одну з найцікавіших таємниць цього острова – чому моаї і постаменти для них, які сьогодні вчені називають словом “аху”, були побудовані тільки в конкретних точках на узбережжі цього клаптика суші в Тихому океані.
Ліпо і його колеги знайшли несподівану відповідь на це питання, складаючи своєрідні ресурсні карти острова, на яких вчені намагалися відзначити всі його важливі природні багатства, в тому числі джерела риби, води і ділянки родючого грунту.
“Спочатку зв’язок між водою і моаї був не дуже очевидним. Якщо подивитися на берег острова Пасхи, складно припустити, що ці статуї можуть бути пов’язані з прісною водою, проникаючою до поверхні Землі під час відливів. З іншого боку, аналіз стану всіх бовванів чітко показав, що у всіх точках, де вони були побудовані, навіть в глибинах острова, є джерела, а де їх немає, питна вода відсутня”, – продовжує антрополог.
Подібний зв’язок між водою та ідолами, як вважають Ліпо і його колеги, говорить про те, що доступ до неї грав дуже важливу, фактично сакральну роль в житті мешканців острова Пасхи. До того ж, це, на думку антрополога, свідчить на користь його теорії про те, що племена полінезійців не воювали один з одним, а обмінювалися ресурсами і будували бовванів спільно.
