Протягом багатьох років вчені побоювалися, що підвищення температури спровокує викид вуглецю, що зберігається в замороженій грунті Арктики, що, в свою чергу, прискорить зміну клімату. Тепер вони прийшли до висновку, що різке танення льоду під озерами ще небезпечніше.
Про це дослідники розповідають в статті, опублікованій в журналі Nature Communication, яка стала частиною десятирічного проекту NASA з вивчення впливу кліматичних змін на крижані регіони Арктики, передає Naked Science.
«У нас немає 200 або 300 років на очікування великих викидів вуглецю з вічних льодів, – говорить провідний автор дослідження Кейті Уолтер Ентоні, еколог з університету Аляски в Фербенксі, в своїй доповіді в NASA. – Протягом мого життя і життя моїх дітей вони будуть поступово зростати. Це відбувається вже зараз, просто не дуже швидко, але через кілька десятиліть досягне свого піку».
Нова робота заснована на розрахунках і моделях взаємодії зміни клімату і танення вічної криги. Зокрема, команда вчених приділила особливу увагу танення льоду під водоймами, відомими як термокарстові озера.
Так, було виміряно викид вуглецю в 72 різних місцях в 11 термокарстових озерах на територіях Сибіру і Аляски і в п’яти місцях без озер, щоб зрозуміти, скільки виробляється парникового газу, а також з метою виміряти вік вуглецю, який міститься в ньому. Потім ці дані використовували для підтвердження моделей, що розробляються.
Коротко проблему можна описати таким чином. Коли тануть заморожені грунти, бактерії, що містяться в них, відновлюють свою активність і поїдають будь-який органічний матеріал, до якого можуть дістатися, в результаті виробляючи вуглекислий газ і метан – потужні парникові гази.
Коли це відбувається під термокарстовими озерами, складається ще страшніша картина, так як вода на поверхні прискорює танення на дні. Випущені гази, що складаються з атомів вуглецю віком від двох тисяч до 43 тисяч років, швидко піднімаються на поверхню і досягають атмосфери.
«Протягом десятиліть можуть утворитися дуже глибокі теплові діри – глибиною від декількох до десятків метрів, – стверджує Уолтер Ентоні. – Вічні льоди під цими озерами тануть моментально. І древні парникові гази виходять назовні».
Більш того, команда виявила, що це різке відтавання викликало занепокоєння навіть у тому випадку, якщо б люди стримували виробництво нових парникових газів, сповільнюючи зміну клімату. Звичайно, чим більше вічної криги тане, тим сильніше прискорюється такий процес. А це вже дійсно погані новини.
