Астрономи, що користуються інфрачервоним телескопом NASA, виявили активний астероїд під назвою (6478) Gault під час зміни кольору – у ближньому інфрачервоному спектрі – від червоного до синього. Про це повідомляє Sci-News.
Астероїд (6478) Gault видно на космічному телескопі NASA / ESA Хаббл, на якому показані два вузьких кометних хвоста уламків, які говорять нам про те, що астероїд повільно самознищується. Яскраві смуги навколо астероїда – фонові зірки.
Відкритий 12 травня 1988 року астрономами Каролін та Євгеном Шомакером, Голт має ширину близько 4 км.
Він орбітує у внутрішній області основного поясу астероїдів, на відстані приблизно в 214 млн. миль (344 млн. км) від Сонця.
У січні 2019 року знімки космічного телескопа Хаббла NASA / ESA та інших обсерваторій зафіксували два вузьких хвоста, схожих на комету, що слідують за астероїдом.
Астрономи підрахували, що довший хвіст простягається на півмільйона миль (800000 км) і становить приблизно 4000 миль (4 800 км) в ширину. Коротший хвіст – приблизно на чверть.
“Ми знаємо про існування мільйона тіл між Марсом і Юпітером, а, можливо, близько 20, які діють в поясі астероїдів. Тож це дуже рідко», – сказав доктор Майкл Марссет, докторський науковий співробітник відділу земних, атмосферних та планетарних наук MIT.
Доктор Марссет та його колеги спостерігали за астероїдом за допомогою інфрачервоного телескопу NASA.
Вони визначили, що поверхня астероїду складається переважно з силікату, сухого, скелястого матеріалу, схожого на більшість інших астероїдів, і, що зовсім не схоже на комету.
Комети, як правило, походять із більш холодних країв Сонячної системи. Коли вони наближаються до Сонця, будь-який поверхневий лід миттєво сублімується або випаровується в газ, створюючи характерний хвіст комети.
Оскільки команда виявила, що Gault – це сухе скелясте тіло, це означає, що це, ймовірно, генерує пилові хвости за допомогою іншого активного механізму.
Коли астрономи спостерігали за астероїдом, вони з подивом виявили, що він змінює колір у ближньому інфрачервоному, від червоного до синього.
“Ми ніколи не бачили таких різких змін, ще й за такий короткий проміжок часу”, – сказала доктор Франческа Демео, також з відділу земних, атмосферних та планетарних наук MIT.
“Ми, мабуть, бачимо поверхневий пил астероїда, який червоніє протягом мільйонів років впливу Сонця, викидаючись у космос, виявляючи свіжу, менш опромінену поверхню, яка на ближній інфрачервоній довжині хвилі виявляється синьою”.
«Цікавим є те, що потрібно видалити лише дуже тонкий шар для того, щоб побачити зміну спектру. Він може бути таким же тонким, як один шар зерен у глибину мікронів.”
Отже, що може спричинити це явище? Вчені вважають, що причина зміни кольорів та кометоподібна активність астероїда, ймовірно, пов’язані з тим самим механізмом: швидким рухом.
Астероїд може крутитися досить швидко, щоб відбити шари пилу з його поверхні за допомогою відцентрової сили.
“Близько 10% астероїдів крутяться дуже швидко, це означає, що їх період обертання скаладає від двох до трьох годин, і це, швидше за все, пов’язано з тим, що Сонце їх розкручує”, – сказав доктор Марссет.
Цей феномен спінінгу відомий як ефект YORP (Ярковський-О’Кіф-Радзієвський-Паддак), під яким розуміється вплив сонячної радіації, або фотонів, на маленькі сусідні тіла, такі як астероїди.
“Я думаю, що це дослідження посилює той факт, що пояс астероїдів – це дійсно динамічне місце”, – сказав доктор Демео.
Дослідження було опубліковане в журналі Astrophysical Journal Letters.
