Археологи відновили картину найбільшого стихійного лиха доісторичної Британії – величезного цунамі, яке могло погубити до чверті всього населення. Дослідження показали, що хвиля затопила майже 7000 квадратних кілометрів від Шотландії до Норфолка, повідомляє Geosciences.
Катастрофа сталася приблизно 6200 року до нашої ери. Населення Британії складалося з безлічі маленьких мисливських громад і налічувало, в цілому, близько 50 тисяч осіб. Більшість з них проживало в прибережних районах, гирлах річок і заплавах уздовж східного узбережжя.
Люди залежали від морських ресурсів і селилися біля води, що зробило їх особливо уразливими для цунамі. Вчені встановили, що гігантська хвиля піднялася через зсув біля західного узбережжя Норвегії, а його, в свою чергу, спровокував цілий комплекс чинників.
У той час закінчився льодовиковий період. Клімат потеплішав, величезні запаси замерзлого метану під морським дном перетворилися в мільйони кубометрів газу, і це дестабілізувало край крутого континентального шельфу Норвегії. Важкі льодовики, які тиснули на материк мільярдами тонн своєї ваги, розтанули, і грунт почав підніматися, що також сприяло його нестійкості. Останнім «спусковим гачком» став землетрус.
Всього за кілька годин у воду обрушилося більше трьох тисяч кубометрів континентальної породи. Вчені з університетів Бредфорда, Уоріка, Сент-Ендрюса і Уельсу провели підводні дослідження і виявили, що цунамі, яке виникло тоді, пройшло набагато далі, ніж прийнято було вважати. Вода досягла Східної Англії і прилеглих до неї земель, які зараз занурені під воду в південній частині Північного моря. Цей район іноді називають «британською Анлантидою» – колись там жили люди, але ще в давнину він був повністю затоплений.
Згідно з новими даними, хвиля охопила землі сучасних Східної Британії, західної Данії, Північно-Західної Німеччини, Норвегії, Шотландських островів, Оркнейських островів, Фарерських островів, Ісландії та Гренландії. У деяких місцях на східному узбережжі Шотландії висота цунамі досягала 20 метрів, а на Шотландських островах – від 30 до 40 метрів. Вчені вважають, що тоді загинуло до 12 тисяч чоловік.
На відновлення чисельності населення Британії потрібні були сотні років. Хвилі також зруйнували місця полювання і риболовлі, що могло призвести до боїв за ресурси. Вчені відзначають, що теоретично така катастрофа може повторитися – зараз також йде глобальне потепління, і на континентальних шельфах відбуваються зсуви. Землетруси в Північному морі і в Норвегії, хоча й рідкісні, але все ж трапляються – останні події були зареєстровані в 2012 і 2018 роках.
