Японські вчені з’ясували, що потік гарячих порід під центральною Гренландією, відомий як мантійний плюм, що піднімається від кордону ядра і мантії, сприяє термальній активності в регіоні і потеплінню в Арктиці в цілому. Результати дослідження опубліковані в двох статтях в журналі Journal of Geophysical Research – Solid Earth (стаття 1, стаття 2).
Геофізики з Університету Тохоку проаналізували швидкості проходження сейсмічних хвиль через структури земної кори і мантії в районі Гренландії за допомогою розміщених там станцій спостереження.
Для вимірювань вони використовували метод регіональної сейсмічної томографії, який працює в Землі аналогічно комп’ютерній томографії людського тіла. Результати вчені обробили і отримали тривимірне зображення будови надр.
Автори виявили під Гренландією мантійний плюм, що піднімається від кордону ядра і мантії до перехідної зони. Плюм має дві гілки в нижній мантії, які діляться на глибині приблизно 1500 кілометрів. Ближче до поверхні Землі вони зливаються з іншими плюмами, чим підживлюють теплом активні регіони Ісландії, острова Ян-Майєн і Шпіцбергена.
За словами вчених, північноатлантичний регіон наповнений геотермальною активністю – в Ісландії і Ян-Маєн є діючі вулкани зі своїми мантійними магматичними осередками, а на заході Шпіцбергена – “гаряча” геотермальна зона.
Дослідники вважають, що головний канал Гренландського плюму діє незалежно від Ісландського, над яким Гренландія пройшла 80-20 мільйонів років тому, і пов’язаний з плюмами Ян-Маєн і Свальбард у верхній мантії, які постачають магму в гарячу точку Ян-Маєн і геотермальну зону Шпіцбергена.
“Знання про Гренландський Плюм зміцнюють наше розуміння вулканічної активності в цих регіонах і проблеми глобального підвищення рівня моря, викликаного таненням льодовикового покриву Гренландії”, – наводяться в прес-релізі слова керівника дослідження доктора Генті Тойокуні (Genti Toyokuni) з департаменту геофізики Університету Тохоку.
Японські вчені встановили сейсмографи в рамках проекту моніторингу льодовикового покриву Гренландії, який стартував у 2009 році і в якому беруть участь дослідники з 11 країн, що працюють на 34 сейсмічних станціях. Спільна американо-японська група відповідає за будівництво і обслуговування трьох станцій на крижаному щиті.
Тойокуні зазначає, що дані цих станцій дали широку картину глибинної будови, яка дозволила не тільки розібратися в механізмах танення льодовикового покриву Гренландії, але й вивчити причини активного геотермального процесу у всьому арктичному регіоні.
Вперше вчені довели, що області геотермальної активності в Північній Атлантиці збігаються з зонами низьких швидкостей поширення сейсмічних хвиль, що охоплюють всю літосферу.
Відомо, що танення льодовиків Гренландії – головна причина підвищення рівня Світового океану, яке традиційно пов’язують з глобальним потеплінням.
