Знайомий майже кожному образ нашої спіральної галактики, виявляється, не зовсім коректний. Якщо подивитися на Чумацький Шлях збоку, його профіль являє собою не лінію, а хвилю.
Один із способів побачити вигин Чумацького Шляху – відбивши видимий з Землі профіль галактики перпендикулярно осі обертання
Більшість астрономів і так знали, що Чумацький Шлях згинається, просто майже на всіх ілюстраціях цей факт опускають для простоти або за браком точних даних. Однак американські вчені з Віргінського університету створили нову візуалізацію, яка відображатиме реальний стан справ. Ця робота – частина широкомасштабного дослідження «Слоанівський цифровий огляд неба» (SDSS). Візуалізацію вперше показали в рамках 237-го зібрання Американського астрономічного товариства (AAS).
Наявність вигину в площині спіральних галактик виявили давно – одночасно з найпершими детальними спостереженнями подібних об’єктів. Точні причини виникнення таких хвиль достовірно не відомі. Найбільш логічною виглядає модель, в якій їх викликає гравітаційний вплив іншої галактики, що опинилася поруч на порівняно невеликій відстані. Така взаємодія проходить, галактики віддаляються одна від одної або стають супутниками, а зірки всередині них ще довгий час рухаються по зміненим траєкторіям. Чумацький Шлях зустрівся з таким порушником спокою близько трьох мільярдів років тому – зовсім недавно по космологічним міркам.
Щоб побачити в своїй Галактиці такий вигин, вченим довелося неабияк потрудитися. Використовували відразу два набори даних: з експерименту APOGEE обсерваторії Апачі-Пойнт у штаті Нью-Мексико (США) і результати роботи європейського орбітального телескопа Gaia. Вражаюча візуалізація галактики, що згинається – не просто красиве відео. Це прямий продукт тривимірної картографії Чумацького Шляху, складної роботи по визначенню точного положення в просторі сотень тисяч зірок.
Найсильніше деформована спіральна галактика з відомих – UGC 3697, що носить неофіційну назву «Знак інтеграла»
В рамках APOGEE телескоп з 2,5-метровим дзеркалом протягом майже десяти років вивчав спектри 100 тисяч червоних гігантів Чумацького Шляху. Це дозволило не тільки визначити їх склад, але й встановити вік зірок, а також деякі особливості руху. Потім ці дані об’єднали з інформацією, отриманою апаратом Gaia. Завдяки йому, в свою чергу, астрономи знають точну відстань від Землі до мільйонів зірок. В результаті зіставлення вдалося сформувати просторову карту положення світил і побачити, як вони коливаються, немов на гігантській хвилі.
