Ультрадифузні галактики, або UDG, являють собою карликові галактики, зірки яких розкидані по великій області. Такі галактики мають дуже низьку світність – виявити їх в космосі дуже важко.
Дослідженням займалася міжнародна група вчених на чолі з Лорою Сейлс, астрономом з Каліфорнійського університету. Фахівці використовували комп’ютерне моделювання та дані про «згаслі» ультрадифузні галактики, отримані завдяки потужним телескопам.
«Те, що ми виявили, суперечить теоріям формування галактик, оскільки зазвичай вони повинні перебувати в скупченнях або групах, щоб рано чи пізно вплив сусідів призводив до закінчення газу і припинення зореутворення», – говорять вчені. Тим часом відкриті ультрадифузні галактики виявилися ізольованими від інших.
За допомогою моделювання вчені простежили еволюцію «згаслих» UDG. Вони дізналися, що багато з них справді не були утворені в скупченнях і мільярди років тому представляли собою супутники більш масивних систем. Потім їх з якоїсь причини (поки невідомо чому) викинуло на еліптичну орбіту, тому зараз вони знаходяться на віддалі.
Дослідники також повідомляють, що ізольовані ультрадифузні галактики можуть становити до 25% від всієї ультрадифузної популяції. Нинішні спостереження показують набагато менший результат. Це означає, що багато інтригуючих галактик поки ще не були ніким помічені, і це питання часу, коли астрономи все ж їх побачать.
