Це стосується не тільки життя на Землі, а й, як припускають дослідники із Франції та Великобританії, на інших планетах.
Залізо – незамінний компонент білків та ферментів, необхідних для життя. Цей елемент у принципі необхідний для його зародження. Тому занадто мала його робить планету не дуже придатною для життя. Але й надлишок заліза, як на Марсі, не дуже корисний: він завадить затримці рідкої води на поверхні.
Вважається, що на молодій Землі вміст заліза був оптимальним для того, щоб утримувати воду в рідкому стані і, при цьому, розчинятися у ній. Остання обставина робила залізо доступним для харчування простих форм життя. Але 2,45 мільярда років тому рівень кисню на планеті почав підвищуватися – цей процес називають кисневою катастрофою.
В результаті в атмосфері Землі з’явився вільний кисень, а загальний характер повітряної оболонки планети змінився з відновлювального на окисний. Основою первісної атмосфери, як вважається, були вуглекислий газ, сірководень, аміак та метан. Причиною кисневої революції, найімовірніше, насамперед стали ціанобактерії, у яких 2,7-2,8 мільярда років тому виник кисневий фотосинтез.
Підвищення кількості О2 в атмосфері викликало реакції його із залізом. Це призвело до того, що вона перестала розчинятися у воді. Таким чином, життя мало знайти нові способи отримання заліза. І один з них, на думку дослідників з Оксфордського університету (Великобританія) і Лотарингії (Франція), полягав у розвитку багатоклітинного життя — щоб більш ефективно поглинати цей елемент. Робота вчених опублікована у журналі PNAS.
Потреба в залізі, як рушійній силі еволюції та подальшого розвитку складного організму, може бути рідкісним чи випадковим явищем, що має значення для оцінки того, наскільки поширені складні форми життя на інших планетах. І такі речі ще потрібно вивчити. Тим не менше, дослідники кажуть, що тепер знання про важливість заліза для розвитку життя може допомогти в пошуку планет, на яких могли б йти такі біологічні процеси.
