Команда європейських дослідників порівняла поточний стан магнітного поля Землі з її бурхливим геологічним минулим і виявила, що поточні ознаки порушення магнітного поля не схожі на ті ознаки, які передували попереднім зсувам полюсів.
Перша ситуація нагадує події: 49 тис. років і 46 тис. років тому – коли спостерігалося деяке значне ослаблення в силі магнітного поля, але без різкого зсуву полюсів. Проте, у вчених все ще залишається багато питань з приводу того, що буде далі з магнітним полем.
Магнітне поле за своєю суттю забезпечує комфортні умови для життя на нашій планеті. Воно захищає Землю від космічного випромінювання і сонячних бур. Іншими словами, якби у нас не було магнітного поля, Земля, ймовірно, була б схожа на червону пустку, і навряд чи б життя так сильно розвинулося на нашій планеті.
Більш того, цей ефект екранування відхиляє заряджені частинки сонячного вітру і запобігає виникненню збоїв на орбітальних супутниках, важливих для GPS-навігації, зв’язку, метеорології.
Поточні магнітні північ і південь знаходяться близько до географічних полюсів. Оскільки прямі спостереження почалися в XIX столітті, вчені помітили, що сила поля слабшає приблизно на 5 відсотків кожні 100 років, принаймні останні два тисячоліття.
Особливий інтерес представляє «південноатлантична аномалія» – незрозуміло слабка частина поля, де заряджені частинки сильно відхиляються і можуть завдати серйозної шкоди супутникам.
Команда вирішила вивчити кілька різних періодів магнітного поля. Хоча нинішня аномалія в Південній Атлантиці дивна, магнітне поле: 49 тис. і 46 тис. років було аналогічним без будь-яких екстремальних подій. У всіх випадках поле після аномалій за кілька тисяч років стабілізувалося сильними полюсами.
Так що, навряд чи ми побачимо полярний розворот. «Загальний висновок узгоджується з іншими недавніми дослідженнями, які показують, що нинішнє зниження напруженості поля викликане його прискореним зміщенням», – каже Маунд. «Напруженість поля досить сильно коливається в часі, і, немає нічого незвичайного в співвідношенні поточної сили або швидкості зміни».
Філ Лівермор, геофізик з Університету Лідса, трохи оптимістичний. Він вказує, що немає ніяких нових доказів того, що нинішнє ослаблення припиниться, тим більше що ми до цих пір не знаємо, що його викликає.
Хоча історія магнітного поля дає корисне уявлення про те, як воно працює і поводиться, жодне з цих досліджень насправді не допомагає нам прогнозувати майбутнє. Вони лише вказують на велику кількість варіантів.
