“Тетріс” змушує гравців відключитися від зовнішнього світу, що допомагає їм розслабитися і забути про поточні тривоги і життєві проблеми. До такого висновку прийшли американські дослідники, що опублікували статтю в журналі Emotion.
“Увійти в подібний стан не так-то просто. Необхідно, щоб та річ, яку зараз робить людина, була одночасно і не надмірно складною, але при цьому і не дуже простою, у неї повинні бути чіткі і досяжні цілі, а також добре помітний “зворотний зв’язок”, – розповідає Кейт Суїні (Kate Sweeny) з університету Каліфорнії в Ріверсайді (США).
Гра “Тетріс”, була створена радянським програмістом Олексієм Пажитновим в 1984 році, в якості своєрідного “відволікання” від його основної роботи – розробки систем штучного інтелекту і розпізнавання мови.
Суїні і її колеги розкрили один із секретів успіху дітища Пажитнова, простеживши за тим, як гра в “Тетріс” впливала на настрій і успішність трьох сотень студентів з юридичного факультету її університету, які погодилися взяти участь в експерименті.
Під час цих дослідів, вчені запрошували студентів в свою лабораторію і пропонували їм заповнити анкету, а також сфотографуватися для оцінки їх фізичної привабливості. Після цього вони виводили їх у коридор і просили почекати результатів приблизно десять хвилин, при цьому запропонувавши їм зіграти в “Тетріс”.
Гаджет, на який була встановлена ця гра, був налаштований таким чином, що вчені могли таємно змінювати складність гри, роблячи його або легким, або простим, або ж змушуючи програму пристосовуватися до швидкості реакції студента.
Спостерігаючи за поведінкою студентів під час цього “очікування” і опитуючи їх після завершення дослідів, вчені намагалися зрозуміти, чи впливала гра на їх настрій і чи допомагала вона їм позбутися від переживань і хвилювань.
Як виявилося, це відбувалося в тих випадках, коли студентам вдавалося увійти в “стан потоку”, в якому вони повністю фокусувалися на грі і ігнорували події в навколишньому світі. Подібного переходу, як виявили вчені, можна домогтися, якщо “Тетріс” адаптувався до швидкості мислення та реакції студентів.
Пажитнов говорив, що на високих рівнях вся увага гравця зосереджена на ігровому полі і що він не може відволікатися на те, що роблять оточуючі, в тому числі і потенційні суперники.
