Міжнародна група геологів з США і Канади висунула гіпотезу, згідно з якою геогліфи Наска в Перу були свого роду придорожніми храмами – місцем для ритуалів по умиротворенню божеств мандрівниками.
Фахівці відзначають, що плато Наска є дуже посушливим місцем, де дощів практично ніколи не буває. А тому геогліфи, що представляють собою неглибокі канавки в грунті, тут дуже добре збереглися.
Розташовані ці візерунки поруч з дорогами або ж великими поселеннями. Причому найчастіше це точки, де знаходилися найважливіші входи і виходи в ущелині Сіуас.
В цілому в даній місцевості знаходиться кілька дивних фігур, розмір яких досягає ста і більше метрів. Накреслені вони на поверхні плато його древніми жителями.
Оскільки побачити геогліфи можливо лише з висоти, відкриті вони були пізно – лише в 20 столітті.
