Рахіт розвивається у немовлят, які отримують недостатньо вітаміну D. У важких випадках він закінчується ураженням скелета, внутрішніх органів, нервової системи і психіки.
І хоча перші згадки про рахіт відносять ще до перших століть нашої ери, вважається, що масове поширення хвороба набула лише після Промислової революції і переселення мільйонів людей в похмурі, оповиті смогом заводські міста XIX століття. Зв’язати ж її з гіповітамінозом вдалося тільки на початку ХХ століття.
Однак нова робота Меган Бріклі (Megan Brickley) з канадського Університету Макмастера і її британських колег показує, що рахіт був поширений навіть в Стародавньому світі. Проведене ними дослідження 2787 скелетних останків в 18 похованнях Античності виявило на багатьох характерні наслідки хвороби, відомої людям ще 2000 років тому. Про це вчені пишуть в статті, яка готується до публікації в American Journal of Physical Anthropology; коротко про їхню роботу розповідає Historic England.
Протягом трьох років роботи Івс і Хамфрі обстежили скелети, виявлені на території, яку в той період охоплювала Римська імперія – від півдня Іспанії до північної Англії. Сліди рахіту виявили у кожної двадцятої дитини, найчастіше – у немовлят: вчені пов’язують це з традицією того часу, яка наказувала тримати малюків вдома, де клопотали їх матері, і не виносити на вулицю. Частіше за інших хвороба зустрічалася у жителів Британії – можливо, в силу місцевого хмарного клімату.
