Після прийняття в 1980-х міжнародного Монреальського протоколу, який заборонив масове застосування фреонів, озоновий шар над Антарктидою потроху відновлюється. У 2019 «діра» ще більш зменшилася, так що, за оцінками експертів ООН, може остаточно зникнути вже в найближчі десятиліття. Однак на цьому тлі нова – і досить велика – озонова діра утворилася на протилежному боці Землі, в Арктиці. На цей раз причиною стали не летючі фреони, які містять хлор, а глобальні зміни клімату і ослаблення холодного полярного вихору. Про це повідомляється в журналі Nature.
Варто нагадати, що озон накопичується у верхніх шарах атмосфери, на висотах від 10 до 50 кілометрів, захищаючи поверхню планети від жорстких ультрафіолетових променів. Кількість озону постійно змінюється протягом року: взимку, коли в Антарктиді особливо холодно, повітряні маси накопичуються в районі Південного полюса, приносячи додаткові кількості фреонів та інших хлор і бромовмісних летючих речовин, що руйнують молекули озону. Тому кожну зиму озоновий шар над приполярною Антарктикою виснажується – хоча і не так значно, як кілька десятиліть тому.
Температури в Арктиці не настільки низькі і стабільні, і навіть взимку озону тут зазвичай зберігається досить. Однак в нинішньому році регіон накопичив величезні маси крижаного повітря, замкненого висотними вихорами полярного осередку. За наявними даними, його тут зібралося більше, ніж в рекордно холодну зиму 1979 року народження, а разом з тим почалася руйнація озонового шару, з утворенням виснаженої області площею втричі більше всієї Гренландії. У другу половину березня стратосферні зонди відзначили зменшення вмісту озону на 90 відсотків на висоті 18 кілометрів – до 0,3 частин на мільйон замість нормальних 3,5 частин.
У 1997 і 2011 роках в Арктиці вже спостерігалися озонові діри, але нинішня, мабуть, виявиться набагато більшою. Поки вона не представляє великої небезпеки для місцевого життя: Сонце лише починає підніматися високо над полярним горизонтом, і випромінювання його ще не настільки сильне. Однак, як відзначають вчені, все буде залежати від поведінки діри в найближчі тижні.
Вона може потроху зміщуватися в більш низькі і населені широти, перетворившись на справжню загрозу. Але паралельно цьому очікується відновлення озонового шару, пов’язане з природним потеплінням і виснаженням холодних мас повітря над Арктикою. «Зараз ми просто з цікавістю спостерігаємо за тим, що відбувається, – сказав з цього приводу дослідник атмосфери з Мерілендського університету Росс Селавіч (Ross Salawitch). – Гра ще не закінчена».
