Скрупульозний перегляд всіх теорій, висунутих за неповні два століття, і застосування сучасних методів століття поточного дозволили, нарешті, з’ясувати, звідки на фотознімку 1848 року з’явилися кольори.
Першу кольорову фотографію в світі зробив французький фізик Едмонд Беккерель. Вчений розкладав сонячне світло в спектр і емпірично підбирав спосіб відобразити красу фізичного явища на пам’ять. Він і не думав залишати слід в історії фотоіндустрії, а тому не описав свій метод.
Дослідники протягом 170 років билися над розгадкою таємниці знімка Беккереля. Жоден з двох відомих способів передачі кольору: пігментація і гра з мікроструктурою поверхні – не задовольняв вчених.
Хімічний склад поверхні знімка не був градієнтним – кольори не перетікали плавно від одного до іншого. Це викреслило пігменти зі списку претендентів на пояснення загадки. Структура поверхні також покинула убогий список. Фотографія не містила мікроструктур, які служать кристалічною решіткою для інтерференції хвиль певної довжини (кольору).
Пошук істини ускладнювався ще й тим, що з роками фотографія вицвіла на сонці. Навесні 2020 року група фахівців відразу з трьох наукових організацій: Центру природних досліджень CNRS, синхротронної лабораторії LURE і Лабораторії фізики тіла CNRS – знайшла відповідь на давнє питання. Результати їхньої спільної роботи опубліковані в Angewandte Chemie.
Загадковими хранителями кольору виявилися металеві наночастинки срібла, що потрапили в плівку з хлориду благородного металу, який застосовували на ранніх етапах фотоіндустрії. Розміри і розподіл крихітних часток на поверхні знімка, а також частота їх коливань, виміряна вченими, відповідали кольорам на зображенні. Дослідники вважають, що під дією електромагнітного випромінювання певної частоти наночастинки реорганізувалися і об’єдналися в групи. Кожна з груп відповідала за свою кольорову ділянку таємничої фотографії Беккереля.
