Підводні роботи на дні Мексиканської затоки допомогли геологам з’ясувати, під яким кутом гігантський астероїд, що знищив флору і фауну мезозойської ери, впав на Землю, повідомляє науковий журнал Nature Communications.
«Наші розрахунки показують, що астероїд впав під дуже крутим кутом, близько 60 ° до горизонту, рухаючись в сторону Землі з північного сходу. Це найнебезпечніший сценарій падіння, так як в результаті в атмосферу потрапила максимальна кількість пилу. Вона зникла по всій планеті, що і призвело до настання повноцінної “ядерної зими», – пише один з авторів роботи, геолог з Імперського коледжу Лондона Гарет Коллінс.
Відомо, що приблизно 65,5-66 млн років тому на Землю впав астероїд діаметром близько 10-15 кілометрів. Він залишив гігантський трьохсоткілометровий кратер Чиксулуб в південній Мексиці. Приблизно три десятки років тому американський палеонтолог Марк Річардс припустив, що стародавні ящери вимерли через масові виливи магми і виверження вулканів на місці сучасного плоскогір’я Декан в Індії. Вони відбулися або тоді ж, коли і впав астероїд, або ж передували йому, породивши потужний парниковий ефект і заповнивши атмосферу і води океану величезною кількістю з’єднань сірки, вкрай їдких і токсичних речовин.
Відносно недавно багато геологів і палеонтологів почали припускати, що обидві ці події могли бути взаємопов’язані. Падіння астероїда могло особливим чином вплинути на надра Землі і структуру земної кори, що могло спровокувати виверження вулканів на плато Декан і на дні океану, в околицях серединно-океанічних хребтів.
Просування в цьому питанні з’явилося завдяки Коллінс і його колегам, які дізналися нові деталі, працюючи на дні Мексиканської затоки. Вони вивчали хімічний склад і структуру мінералів, а також форму самої воронки. За допомогою отриманих даних геологи змогли створити точну тривимірну модель кратера.
Як виявилося, реалістичну глибину Чиксулуба, висоту височини в його центрі, а також характер стиснення порід всередині нього можна було відтворити тільки в тому випадку, якщо астероїд впав майже вертикально до поверхні Землі, рухаючись в сторону північно-східної кромки кратера.
Подібний сценарій цієї катастрофи, за словами дослідників, був найбільш невдалим для всього життя на Землі того часу. За розрахунками вчених, якщо б астероїд впав на Землю під кутом в 15°, кількість викинутого пилу, вуглекислого газу і з’єднань сірки була б приблизно в три рази меншою, а якби він впав вертикально – на порядок меншою.
Подальше вивчення порід кратера, як сподіваються геологи, допоможе їм обчислити точну кількість порід, які випарувало падіння астероїда. Завдяки цьому можна буде оцінити його масу, а також безліч інших властивостей цього небесного тіла. Це, в свою чергу, допоможе зрозуміти, як виникають кратери на інших планетах, а також оцінити, чи може подібна подія повторитися в доступному для огляду майбутньому.
