Нещодавно вчені зіткнулися з вельми цікавою геологічною головоломкою. Вони виявили величезну кількість гігантських кристалів глендоніту, які, судячи з усього, сформувалися в глобальних парникових умовах раннього еоцену (56-48 мільйонів років тому). Дивно те, що для утворення цих рідкісних кристалів карбонату кальцію потрібна температура нижче 4 градусів за Цельсієм.
Геологи виявили величезні поклади мінералів там, де вони ніяк не могли з’явитися – а значить минуле Землі приховує в собі загадки.
«У нас одне питання: чому ми знаходимо глендоніти того періоду, коли температура на Землі в середньому не опускалася нижче 35 градусів? Це просто неможливо!», – заявив геолог Ніколас Тібо з Копенгагенського університету в Данії.
Після детального хімічного аналізу зразків глендоніта, проведеного Тібо і міжнародною групою дослідників, геологи прийшли до висновку: еоцен, можливо, не був таким рівномірно теплим, як вважалося раніше.
Ідея про холодний еоцен висувалася і раніше, але докази були непереконливі. Нова методика хімічного розщеплення допомогла дослідникам відстояти свою точку зору за допомогою моделей. Вони припускають, що глендоніти утворилися в воді під 5 градусів за Цельсієм на глибині близько 300 метрів.
Осадові шари попелу на острові Фур вказують на можливість того, що за епізодичне похолодання в еоцені цілком могли бути відповідальні вулканічні виверження, локалізовані навколо певних регіонів. Ця обставина допомогло б пояснити і більш прохолодні води, і характерну «літопис» гірських порід.
«У цей період, ймовірно, сталася велика кількість вивержень вулканів в Гренландії, Ісландії та Ірландії», – припустив Тібо. «Випари сірчаної кислоти потрапили в стратосферу і могли залишатися там протягом багатьох років, затінюючи планету від сонця і відбиваючи сонячне світло».
Можливо, найближчим часом небо і не закриють хмари вулканічного попелу, але швидко змінюється клімат може викликати такі ж важкі наслідки для всієї планети, як і 50 мільйонів років тому.
