Генетики з шести країн під керівництвом Андерса Гетерстрома зі Стокгольмського університету прояснили походження скіфів, сарматів і кімерійців. Генетично частина скіфів і сарматів нагадували сучасну мордву і народи Північного Кавказу. У кімерійців і сарматів були спільні предки, але жодна з трьох груп не була предком іншої.
У ході дослідження вчені проаналізували повний геном 35 осіб, які жили в період з 1,9 тисячі років до нашої ери по 400 рік нашої ери. Останки 13 з них були знайдені в “зрубних” похованнях, троє були кімерійцями, 14 — скіфами і п’ятеро — сарматами.
У результаті було встановлено, що, незважаючи на те, що представники всіх чотирьох груп були генетично схожі між собою, жодна з них не була предком іншої. Люди, що були асоційовані зі зрубною культурою, були генетично схожі, з одного боку, на древніх мисливців-збирачів, які жили в Західній Євразії та на Близькому Сході, з іншого боку — на сучасну мордву і народи Північного Кавказу. Кімерійці, також, як і представники зрубної спільноти, були генетично схожі з вихідцями із Західної Євразії, а також із народами, що населяли степові райони сучасних Росії та Казахстану.
Скіфів можна було розділити на чотири групи. Одна з них була схожа на популяції, які населяли Північну Європу, інша – на населення Південної Європи. Третя група генетично була схожа на сучасних представників мордви і населення Північного Кавказу. Скіфи з четвертої групи були схожі на сучасних болгар, греків, хорватів і турків. За припущенням авторів роботи, кочівники змішувалися як з місцевими осілими народами, так і з іншими прибульцями, наприклад, чорноморськими греками.
Скіфи з третьої групи одночасно генетично були схожі з сарматами, незважаючи на те, що ті жили на іншому кінці степу. Деякі скіфи, кімерійці і сармати відносилися до мітохондриальних гаплогруп, які асоціюються з жителями Далекого Сходу і Центральної Азії.
