На острові практично не було річок і озер, тому спосіб, яким древні люди забезпечували себе водою, довгий час залишався загадкою, повідомляється на сайті університету Бінгемтон.
За словами співавтора дослідження Карла Ліпо (Carl Lipo), який протягом 20 років вивчає побут рапануйців (корінних жителів острова Пасхи), пористий вулканічний грунт швидко поглинав вологу, а дрібні озера не могли забезпечити достатню кількість води. Фахівці заміряли рівень вмісту солі на узбережжі і прийшли до висновку, що вона була придатна для вживання.
«Грунтові води спускаються по схилу до океану. Під час припливів потік прісної води прямує в море. В результаті люди могли використовувати ці джерела, для збору придатної для вживання води», – розповів Ліпо.
Це підтверджують і записи дослідників XVIII століття, які стверджували, що рапануйці нібито пили морську воду. На основі висновків вчені планують перевірити, чи є зв’язок з місцем розташування джерел прісної води і моаї – статуй у вигляді величезних людських голів, розташованих на усічених до пояса тулубах.
