Не так давно каменепад, що трапився в одному з найвідоміших американських національних парків – Гранд-Каньйон, – відкрив стародавні шари породи біля стежки Брайт-Енджел (Bright Angel Trail). Увагу вчених привернули два уламки кварцового пісковика, на зламі яких при найближчому розгляді виявилися відбитки і контр-відбитки 28 слідів – ланцюжок, яким пройшов невідомий плазун близько 310 мільйонів років тому.
Ці відбитки – найдавніші зі знайдених в багатих палеонтологічними знахідками породах Гранд-Каньйону і одні з найдавніших, відомих науці. Про це професор Університету штату Невада Стівен Роуленд (Stephen Rowland) повідомив в доповіді, зробленій на щорічній зустрічі товариства палеонтології хребетних (SVP). Серія слідів тягнеться в довжину приблизно на метр – і вельми незвичайним чином, ніби по діагоналі.
Сліди відносяться до далекого кам’яновугільного періоду, коли земна суша була об’єднана в суперконтинент Пангею. На суші тоді домінували голонасінні рослини і робили перші кроки примітивні рептилії – провісники майбутньої «ери динозаврів». Одна з них і залишила дивну серію відбитків. «Вони виглядають так, як ніби дві ящірки йшли пліч-о-пліч, – сказав професор Роуленд. – Але ящірки не ходять пліч-о-пліч, так не буває». Тому вчений зробив детальні малюнки і почав шукати гіпотези про те, якою могла бути «дивна танцююча хода» стародавнього плазуна.
Вчені висунули кілька варіантів рухів, які дозволили б залишити такі дивні відбитки, якби невідому рептилію щось постійно збивало з мети. Це міг бути, наприклад, бічний вітер: якщо він був досить сильним, цілком міг змусити тварину рухатися по діагоналі. Інший варіант – сильний нахил, під яким перебувала тоді поверхня, також зміщує тварину при ходьбі. Ще можливо, що сліди залишені в ході конкуренції з противником або якогось ритуалу залучення партнера.
