Океанологи розкрили причину сезонних змін характеру вирів в Арктиці, які багато років залишалися загадкою. Результати дослідження опубліковані в журналі Journal of Physical Oceanography.
Великі вири в океані діють як атмосферні циклони: перемішують товщу води, розносять тепло і поживні речовини по всій планеті. Але, якщо в більшості океанів вири проявлені на всіх глибинах, а найсильніше – на поверхні, то в Північному Льодовитому океані картина інша.
Влітку вири в Арктиці схожі на аналогічні процеси в інших частинах Світового океану, а взимку вони затихають поблизу поверхні, опускаючись на глибину 50 метрів і більше. Ця сезонна зміна в арктичній вихровий активності океану кілька десятиліть спантеличувала вчених.
Тепер американські океанологи з Массачусетського технологічного інституту (MIT) разом з колегами з Франції та Норвегії знайшли пояснення загадкової турбулентності океану в Арктиці. Виявилося, що причина – в силах тертя льоду і стратифікації океану.
Моделюючи фізику океану, вчені виявили, що взимку лід діє як фрикційне гальмо, сповільнюючи поверхневі води і не дозволяючи їм перетворюватися в турбулентні вири. При цьому на глибинах від 50 до 300 метрів більш щільні солоні шари океану продовжують перемішуватися круглий рік.
“У більшій частині океану ці вири простягаються до поверхні, – наводяться в прес-релізі MIT слова одного з авторів дослідження, професора океанографії Джона Маршалла (John Marshall). – Але під час арктичної зими ми бачимо, що вири ніби живуть під поверхнею, як підводні човни, бовтаються на глибині, і не піднімаються на поверхню”.
