Міжпланетна станція “Акацукі” виявила в атмосфері Венери загадкову гігантську структуру, своєрідну “стіну” з хмар довжиною в 7 500 км, яка рухається вздовж екватора планети зі швидкістю в 320 км/год. Про це 5 серпня повідомила прес-служба Японського космічного агентства (JAXA).
“Це атмосферне явище являє собою новий метеорологічний феномен, аналогів якого немає на жодній іншій планеті. З цієї причини ми не можемо поки дати йому фізичну інтерпретацію. З іншого боку, ми впевнені в тому, що це відкриття “Акацукі” допоможе нам розкрити загадку поточного вигляду Венери”, – заявив Хав’єр Перальта, планетолог з JAXA, чиї слова наводить прес-служба космічного агентства.
Венера, незважаючи на схожий із Землею склад і розміри, разюче відрізняється від неї за виглядом і умовами на поверхні. Зокрема, вона володіє надщільною атмосферою, що складається з вуглекислого газу і сірчаної кислоти, нагрітих до надвисоких температур. Її повітряна оболонка обертається в 60 разів швидше поверхні самої Венери, що породжує надпотужні вітри, які рухаються зі швидкістю в 500 км/год.
Незвичайні властивості повітряного прошарку Венери породжують в ній загадкові гігантські структури, існування яких вчені поки не можуть до кінця пояснити. Перша з них, гігантська буква Y, була відкрита ще в 1960-х роках за допомогою наземних ультрафіолетових телескопів, після чого її детально вивчив зонд “Марінер-10” в 1974 році.
Дві інших – спиралеподібні скупчення хмар на її полюсі і химерна стояча хвиля довжиною в 10 тис. км – були знайдені зовсім недавно, після того, як японський зонд “Акацукі”, спеціально створений для вивчення атмосфери Венери, успішно вийшов на її орбіту в грудні 2015 року.
Нові відомості про Венеру
Перальта і його колеги відкрили ще одну унікальну особливість повітряної оболонки другої планети Сонячної системи, вивчаючи нижні шари венеріанської атмосфери за допомогою інфрачервоних камер “Акацукі”. Саме цей щільний і гарячий прошарок повітря Венери, як пояснює планетолог, в минулому майже не вивчався через те, що він прихований від нас товстим шаром хмар.
На знімках цього прошарку атмосфери Венери вчені виявили загадкову структуру, темну дугоподібну лінію, яка починалася в середніх широтах північної півкулі і досягала аналогічних регіонів південної половини планети. Вона швидко рухалася на захід, облітаючи всю Венеру приблизно за 5-6 днів, змінюючи при цьому властивості навколишнього її атмосфери.
Відкривши цей незвичайний феномен, вчені проаналізували знімки Венери, отримані в інфрачервоному діапазоні в минулі роки за допомогою ряду наземних і орбітальних телескопів. На їх превеликий подив, дана “стіна” з хмар була присутня на всіх з них, в тому числі і на фотографіях, зібраних в 1984 році за допомогою телескопа AAT, встановленого на південному сході Австралії.
Що вона являє собою, планетологи поки не можуть сказати, проте вони припускають, що ця стіна хмар була породжена так званими хвилями Кельвіна, які виникають в результаті взаємодії нерівностей на поверхні планети і атмосфери, що рухається. Якщо це так, то цей феномен грає важливу роль в “перекачуванні” енергії з нижніх прошарків венеріанського повітря у верхні шари атмосфери, що може пояснювати її високу температуру і швидкість руху.
Найближчим часом астрономи спробують перевірити, так це чи ні, одночасно спостерігаючи за “стіною хмар” за допомогою ряду наземних телескопів та інструментів “Акацукі”.
