На сайті Верховної Ради опубліковано законопроект 3339 від 14.04.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стягнення аліментів на утримання дитини». Його внесли члени депутатської фракції політичної партії “Слуга народу”. Законопроект проаналізує Комітет Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності
Розроблення законопроекту обґрунтовують забезпеченням належного виконання рішень щодо стягнення аліментів. Вважається, що реалізація проєкту Закону дасть змогу усунути порушення трудового законодавства з боку органів місцевого самоврядування, зберегти кошти місцевих бюджетів та запровадити більш доцільні та ефективні майнові санкції для боржників.
Що передбачає законопроект
- Виключення адміністративної відповідальності неповнолітніх за несплату аліментів (стаття 13 КУпАП).
- Виключення взагалі адміністративної відповідальності за несплату аліментів (стаття 183-1). Від кримінальної відповідальності, звісно, нікого не звільняють.
- Виключення із КУпАП такого виду адміністративних стягнень як суспільно корисні роботи (пункт 6-1 статті 24 КУпАП та Глава 31-А Кодексу). Громадські роботи при цьому в Кодексі залишаться.
- Виключення адміністративної відповідальності за ухилення особи від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт (стаття 183-2).
- Виключення з Кримінального кодексу статті 389-2 «Злісне ухилення особи від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт» (що зумовлено відмовою від застосування суспільно корисних робіт).
- Зміни до Закону України «Про виконавче провадження». Із Закону України «Про виконавче провадження» виключать частину 12 статті 71 (Порядок стягнення аліментів), згідно з якою державний виконавець скаладає протоколи у разі наявності в діях боржника ознак адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183-1 Кодексу України.
Також змінять і ще дещо. Якщо сьогодні за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів, то після ухвалення закону «один рік» зміниться на «шість місяців» (частина 14 статті 71 Закону).
Для чого позбавлятися суспільно корисних робіт
Автори законопроекту впевнені, що суспільно корисні роботи як вид адміністративного стягнення, не довели своєї ефективності.
Практика доводить, що рішення суду про накладення стягнення у виді суспільно корисних робіт фактично не виконуються.
Проблема полягає у тому, що органи місцевого самоврядування, відповідно до ст. 31-1 КУпАП, повинні визначати види оплачуваних робіт і об’єкти для їх виконання. Тобто, зобов’язані приймати на роботу та оплачувати з місцевих бюджетів працю осіб, які мають заборгованість з аліментів, додатково перераховуючи кошти на оплату судового збору та оплату послуг державних виконавців за складений протокол і перерахування коштів.
Таким чином, місцеві органи влади вимушені створювати зайві та не потрібні робочі місця на комунальних підприємствах, чисельність цих робочих місць зумовлена не потребами підприємства, а лише числом осіб, яким призначене це стягнення. У значній кількості підприємств кошти на оплату праці цієї категорії не передбачені бюджетом, а то й взагалі відсутні. .
Ті ж суми, які потенційно може заробити порушник, є незначними і не покривають всієї заборгованості або хоча б її значної частини.
Виникли також проблеми і з застосуванням трудового законодавства. З особами, на яких накладено адміністративне стягнення, оформлюють трудові або цивільні договори, що в кінцевому підсумку приводить до порушення роботодавцем ст. 128 КЗпП України (обмеження розміру відрахувань із заробітної плати), оскільки кошти за оплату виконання суспільно корисних робіт повним обсягом перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
З іншого боку, виявилося, що застосувати таке стягнення як суспільно корисні роботи до жінок, які мають дитину віком до 12 років, неможливо. До цієї категорії осіб адміністративний арешт не може бути застосований відповідно до ст. 32 КУпАП, а санкція ст. 183-2 КУпАП не містить альтернативного виду стягнення. Тобто надсилання в суд адміністративного протоколу відносно жінок, які мають дітей віком до 12 років, призведе до відмови суду притягати винних за ухилення від відбування суспільно корисних робіт. Як наслідок, така особа може продовжувати ухилятися від відбування суспільно корисних робіт та не буде нести відповідальність за це.
Висловлюється також думка, що існування декількох видів відповідальності за ухилення від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт фактично означає притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, що суперечить рішенням ЄСПЛ.
У рішенні «Ігор Тарасов проти України (2016 р.) ЄСПЛ зазначив наступне :
«Зважаючи на характер та суворість покарання у виді адміністративного арешту на строк до 15 діб, Суд вважає, що це провадження у розумінні ст. 6 ЄКПЛ є кримінальним та підлягає під «кримінальну процедуру» у розумінні ст. 4 протоколу 7 ЄКПЛ».
Також, у справі «Сергій Золотухін проти Росії» (2009 р.) Суд розглядав існуючі підходи до тлумачення принципу «non bis in idem» та дійшов висновку, що ст. 4 Протоколу № 7 слід розуміти як заборону кримінального переслідування або судового розгляду у справі щодо другого «правопорушення», так як вони, на думку Суду, слідують з ідентичних або по суті одних і тих самих фактів (п. 82).
Тож від гріха подалі депутати вирішили підправити законодавство.
