Івана Купала – це свято, яке святкували слов’яни задовго до прийняття християнства. Тим не менш, воно до цих пір популярне серед українців. Свято присвячене розквіту природи. Пізніше його приурочили до християнського свята – Різдва Іоанна Предтечі.
Про традиції цього дня читайте у нашій статті.
Раніше дата Івана Купала збігалася з датою літнього сонцестояння. Однак, після введення Григоріанського календаря дата свята змістилась на два тижні вперед і перестала збігатися з астрономічною подією. Проте, в центрі святкувань як і раніше залишається символічне сонце – багаття.
Найвідоміший ритуал на Івана Купала – це спалювання ритуального багаття, навколо якого збиралася молодь. Навколо вогню танцювали, а закохані стрибали через нього, взявшись за руки. Вважалося, що, якщо вони не розтиснули руки – любов буде міцна. У купальське вогнище також кидали речі хворих людей – спалювали хвороби. Запалювали дерев’яне колесо, яке потім пускали з обриву в водойму.
Травам в цей день приписували особливі магічні властивості. Їх потім використовували в чаклунських ритуалах або лікуванні. Вірили, що в цей день цвіте папороть, а той, хто її знайде, зможе бачити приховані під землею скарби. А також, зможе розуміти мову рослин і тварин.
У стародавні часи вірили, що в цей час лісовики і відьми стають особливо сильними і виходять у світ людей. Особливо побоювалися водяних, тому головною забороною Івана Купала досі є заборона купатися в річках і озерах. Вважалося, що порушників табу залоскочуть русалки і затягнуть на дно.
Жінки на Івана Купала повинні обов’язково святкувати і виходити до багаття. У стародавні часи багаття на свято стороною обходили тільки відьми.
