Заява, яка з минулої неділі не сходить зі сторінок газет і соцмереж, – секретар РНБО Олексій Данілов запропонував перевести українську мову на латиницю і зробити англійську обов’язковою, починаючи з дитячого садка. Мовний омбудсмен Тарас Кремінь погодився, що знати іноземні мови потрібно, але відкинув ідею Данилова попрощатися з кирилицею. Ідея з латиницею не надто свіжа, на цю тему дискутують вже не в перший раз, йдеться в сюжеті новин “Сьогодні“.
В руках Юрія Зеленого перша сучасна книга, написана українською мовою, але латинськими буквами. Це альманах від різних авторів. Латинський алфавіт для нього адаптував сам Юрій. М’які приголосні позначаються крапкою. Лінгвісту чтиво дається нескладно.
Юрій десять років прожив у Чехії. І раптом зрозумів: а чому українці не можуть думати українською, а писати тими ж буквами, що й чехи? Або поляки. Пізніше до цих ідей додався ще й аргумент політики і цивілізації.
“Ми перетинали кордон в місті Чоп. Чоп це ще був СРСР, а Чієрна-над-Тісоу – це було ЧСРСР. І це був відразу вододіл: тут ще кирилиця, а тут вже закордон, тут вже Захід. Звичайно, навіть в соціалістичних республіках все було значно багатшим, значно гарнішим. Там західна цивілізація, або скажімо ширше – євроатлантична. А де кирилиця – це Московія і все, що до неї відноситься”, – стверджує Юрій Зелений.
Спроби замінити літери Кирила і Мефодія на латинські вже зазнавали невдачі – в 19 столітті в Галичині і навіть в СРСР. Кілька років тому на латинізацію натякнув міністр Павло Клімкін. А днями – секретар РНБО Олексій Данілов.
Інститут української мови ще не прийшов до тями від шоку. Сьогодні як пишеться, так і читається, каже професор Павло Гриценко. Йому важко уявити, що можна відмовитися від кращої в світі системи передачі звуків. Тим більше з політичних мотивів.
“Тисячі спроб – і ми знайшли це графічно. Побудували чудову кирилицю – українську. Відмінну від російської, відмінну від сербської, відмінну від болгарської. Якщо хтось думає, що змінивши графіку, ви відразу убезпечите себе від російської мови, від суржику, то це глибока помилка”, – впевнений директор Інституту української мови НАН України Павло Гриценко.
У кабінеті – портрет Тараса Шевченка. Він би точно не зрадив рідні букви, переконаний учений.
“Шевченко не міг написати латиницею. Для нього питання мови, питання графіки були глибоко сакральними, святими. Він графічно виводив кожну букву. Мова українська – це мова великої культури. Книжкової культури. Це тисячі книг”, – запевняє вчений.
У Юрія Зеленого свій козир – Іван Франко. І цитата на купюрі 20 гривень. Правда, з грецьким алфавітом.
“Земля, бачите, моя. “Йот” стоїть. Далі земля плодючая. Д, м’який знак, в, а не ю. Тобто фонетично. Плодючая – знову через “йот”, – аргументує мовознавець.
Одні експерти кажуть: молодь звикла до Інтернету і латиницю прийме легко. Інші підраховують мільярди гривень, які буде коштувати переписування всього, а професор Гриценко запевняє: для міжнародних документів транслітерація вже існує.
