Фізики продемонстрували просту і в той же час наочну модель того, як можуть працювати так звані червоточини в космосі.
Червоточини, або кротові нори – це гіпотетичні викривлення простору-часу, свого роду тунелі між віддаленими точками в просторі, або ходи з одного світу в інший. Вчені висували безліч теорій з приводу того, як працює червоточина. Але створити її модель або хоча б якусь подобу для проведення експериментів не виходило. Всі розрахунки проводилися на комп’ютері.
Але група китайських вчених спільно з колегами з Великобританії придумала оригінальний спосіб показати на практиці, як же працюють чорні діри. Правда, їх модель двовимірна, але цілком підходить для роботи з акустичними хвилями, адже вони можуть поширюватися і в двовимірному просторі.
Дослідники надрукували на 3D-принтері дві злегка зігнуті пластини з отворами по центру, які повинні імітувати воронки чорної діри. Потім краї цих отворів з’єднали короткою трубкою. Коли хвиля біжить по одній пластині, то вона зникає, доходячи до краю отвору – так само як зникає речовина, пірнаючи в реальну чорну діру.
Але потім хвиля, передана по трубці, з’явиться на другий пластині. Для сторонніх спостерігачів, які не бачать цієї самої трубки, вона з’являється немов би з нізвідки. Точно так само речовина, яка пройшла крізь червоточину, десь має «виринути» в просторі.
