Вчені з США та Бразилії висунули гіпотезу, згідно з якою 2,6 мільйони років тому на відстані 50 парсек (163 світлових років) від Землі вибухнула наднова, яка викликала масове вимирання тварин в кінці пліоцену.
На думку Едріана Мелотт з Канзаського університету, через «дощ» з важких заряджених частинок могли зникнути такі великі організми як мегалодон.
Дослідники продемонстрували, що в земних породах, датованих 2,6 мільйонами років тому, спостерігається пік вмісту радіонукліда заліза-60, ядра якого потрапляють на Землю у вигляді космічних променів.
За кількістю радіоактивного матеріалу можна судити про інтенсивність вторинних космічних променів – низхідних потоків частинок (мюонів), що виникають в атмосфері при взаємодії з нею високоенергетичних космічних частинок. За оцінками вчених, мюонів радіація проникала в глибини океану на один кілометр і перевищувала фонові значення. Представники морської мегафауни отримували високі дози опромінення протягом усього життя.
Вчені точно не знають, чи були космічні промені викликані однією надновою або серією спалахів, проте є свідчення того, що наднових могло бути кілька. Сонячна система розташовується на краю Місцевого міхура – області розрідженого гарячого газу, яка тягнеться на 300 світлових років. Вважається, що він був утворений надновими, які спалахнули 10-12 мільйонів років тому, проте випущена ними космічна радіація могла відскакувати від стінок міхура і опромінювати Землю протягом наступних мільйонів років.
