Багато давньоєгипетських статуй, що дійшли до наших днів, мають одну загальну деталь – у них пошкоджене обличчя і, як правило, відсутні носи.
Археологи пояснювали це природним руйнуванням матеріалу під впливом часу. Але куратор Бруклінського музею Едвард Блайберг висловив іншу теорію.
На його думку, статуї пошкодили навмисно. Таким чином древні грабіжники могил намагалися перешкодити духам, які могли повстати і помститися їм, повідомляє Artsy Magasine.
Експерт зазначив, що виступаючий ніс у статуї дійсно міг би відвалитися сам (особливо якщо мова йде про виріб 25 століття до нашої ери), але аналогічні пошкодження часто зустрічаються і на плоских рельєфах. В останньому випадку виникає відчуття, що хтось навмисно здер фарбу з зображення в області обличчя.
Жителі Давнього Єгипту вірили, що статуї або фрески мають власну душу. Статуям богів підносили дари, в тому числі у вигляді одягу, їжі і напоїв, пахощів.
Скульптури також були обов’язковою частиною похоронних артефактів – вважалося, що в них переселяється дух покійного, і якщо його потривожити, він пошле на голови святотатців страшну кару.
Пошкоджуючи обличчя статуй, розкрадачі гробниць «деактивовували» їх містичну силу. Без носа вони вже не могли «дихати» і, таким чином, ставали абсолютно безпечними.
Цікаво, що подібний «вандалізм» часто застосовувався і в політичних цілях.
Новий фараон, який захопив владу, прагнув в буквальному сенсі стерти пам’ять про свого попередника і віддавав наказ знищити або пошкодити всі його зображення. З цієї причини збереглося дуже мало портретів правительок Нефертіті і Хатшепсут.
Історики вважають, що єгиптяни позбулися забобонного страху перед ритуальними зображеннями лише після мусульманської навали в VII столітті. У той час статуї почали використовувати в якості будівельних матеріалів.
Втім, розмови про «прокляття фараонів» виникли і в ХХ столітті, після виявлення гробниці Тутанхамона. Протягом декількох років померли 22 людини – учасники експедиції або їх близькі, що породило стійку легенду про злих загробних духів
