Молекулярні біологи з США розібралися, як комарі розпізнають запах людського поту при пошуках нових жертв, і з’ясували, як зробити людей невидимими для них. Висновки вчених опублікував журнал Current Biology.
“Блокування рецептора IR8A змусило комарів шукати людей приблизно в два рази рідше. Запахи, які заважають його роботі, можна буде додавати до вже існуючих репелентів, таких як DEET. В цьому відношенні можна сказати, що наше відкриття допоможе людям стати невидимими для кровососів”, – заявив Меттью Дегеннаро (Matthew DeGennaro) з Міжнародного університету Флориди в Майамі (США).
Комарі та інші подібні комахи шукають чергову жертву по надлишку вуглекислоти в повітрі, що видихається і по запаху тіла, в якому поєднуються як летючі молекули, що виробляються шкірою і іншими органами людини, так і речовини, що виділяються мікрофлорою.
Вчені давно вивчають їх нюхові переваги, намагаючись створити більш дієві і безпечні репеленти і приманки для москітів і їх родичів. Ці ж пошуки можуть дати відповідь на питання, яке хвилює багатьох обивателів – чому комарі вважають деяких членів сім’ї більш “смачними”, ніж інших мешканців квартири, і завжди кусають їх.
Дегеннаро і його колеги знайшли відповідь на схоже, але дещо інше питання – чому багато комарів цілеспрямовано шукають і кусають людей, а не інших ссавців. Яскравий приклад цього – сумнозвісні москіти Aedes aegyptii, головні розповсюджувачі вірусу Зіка, жовтої лихоманки і денге.
Як давно вважають вчені, ці комахи орієнтуються по запаху людського поту, однак до цього часу їм не було зрозуміло, який саме його компонент приваблює комарів, як вони розпізнають його і як вони відрізняють людей від тварин.
Американські молекулярні біологи знайшли точну відповідь на це питання, експериментуючи з генно-модифікованими комарами, у яких вони випадковим чином відключали одну з ділянок ДНК, пов’язаних з роботою їх антен – головного нюхового органу.
Виростивши подібних комах, дослідники поміщали їх в спеціальну ємність, біля виходу з якої знаходилася спеціальна камера, ізольована сіткою, куди вчені могли вводити свою руку або зразки поту людей і тварин. Спостерігаючи за тим, як багато комарів намагалося проникнути через сітку, Дегеннаро і його команда оцінювали ефективність “генної терапії” і роль різних нюхових рецепторів в розпізнаванні запаху людини.
Як виявилося, ключову роль в цьому процесі грав ген і білок IR8A, видалення якого різко зменшувало бажання комара шукати жертви серед людей. Проаналізувавши його структуру і взаємодію з іншими нюховими рецепторами, вчені прийшли до висновку, що він розпізнає запах людини завдяки молекулам молочної кислоти, яка присутня в нашому поті.
Що цікаво, комарі переставали реагувати на випаровування цієї речовини не тільки при пошкодженні IR8A, але і в тих випадках, коли вчені вносили мутації не в цю ділянку ДНК, а в ген orco, що відповідає за розпізнавання надлишку вуглекислоти в навколишньому середовищі.
Це, як вважають вчені, говорить про тісний взаємозв’язок між різними частинами антен комарів, що потрібно враховувати і можна використовувати при створенні речовин, що маскують людину і від тієї, і іншої “системи пошуку жертв”, або ідеальних пасток для москітів.
