Комп’ютерні моделі НАСА показують, що Тунгуський метеорит був досить великим, а аналіз розповідей очевидців свідчить, що в зоні його падіння знаходилося три десятки людей. Про це пишуть вчені з американського космічного агентства і їх російські колеги в журналі Icarus.
“За весь час існування людства нам вдалося простежити за вкрай малим числом великих метеоритів, і тому ми не знаємо, як астероїди розпадаються в атмосфері і які руйнування вони можуть викликати. Падіння Челябінського метеорита і нові методики розрахунків допомогли поглибити наші уявлення про їх поведінку”, – розповідає Лорьен Уілер (Lorien Wheeler) з Дослідницького центру НАСА імені Еймса (США).
В кінці червня Тунгуський метеорит справляє своєрідний ювілей. Рівно 111 років тому він впав у безлюдному куточку Сибіру, знищивши величезну ділянку лісу, яку можна порівняти за площею з Гонконгом. Це залишається найбільшою природною катастрофою, викликаною метеоритом, за якою вдалося детально простежити.
Падіння Челябінського метеорита в лютому 2013 року змусило і публіку, і вчених згадати про Тунгуський метеорит і почати повторно вивчати наслідки його падіння. Ці дані, як припускають планетологи, критично важливі для оцінки того, як часто подібні небесні тіла падають на нашу планету.
Так як серйозні спостереження за Тунгуським метеоритом не велися, астрономи могли оцінити його розміри і локалізувати можливе місце його походження лише приблизно. Але, як зазначає Уілер, сучасні комп’ютерні технології дозволяють вирішити цю проблему.
Спираючись на свідчення очевидців, масштаби руйнувань і відсутність кратера, вчені НАСА побудували комп’ютерну модель Тунгуської події і прорахували 50 мільйонів її сценаріїв. Ці розрахунки будувалися на базі однієї з останніх математичних моделей, яка реалістично описує, як метеорити розпадаються і згоряють в атмосфері.
В результаті астрономи змогли обчислити приблизну потужність вибуху, швидкість руху астероїда, його розміри і масу, а також щільність. Як виявилося, Тунгуський метеорит був дещо більший, ніж передбачалося раніше, – його ймовірний діаметр становив приблизно 75 метрів, а сила вибуху була близька до найпотужніших радянських і американських термоядерних бомб – більше 20 мегатонн.
Швидше за все, метеорит розпався на частини і вибухнув на висоті приблизно 12-17 кілометрів, так що діаметр зони ураження склав значні 5-12 кілометрів. Такі події відбуваються нечасто, проте, як вважають Уілер і її колеги, рідкість з лишком компенсується руйнівним потенціалом.
Як пишуть вчені з американського Інституту SETI і їх російські колеги з Інституту астрономії і Інституту динаміки геосфер РАН, у випадку з Тунгуським метеоритом людству пощастило – він впав в порівняно безлюдному районі Російської імперії.
При цьому вдалося підрахувати число людей, які могли виявитися жертвами падіння астероїда. Для цього вчені проаналізували всі наявні записи слів очевидців, в тому числі і розповіді місцевих оленярів, записані радянськими дослідниками.
Всього було понад сім сотень оповідань, в яких згадуються імена майже двох тисяч жителів цього району Східного Сибіру. Як припускають вчені, в зоні ураження в той час перебували лише три десятки людей.
За словами очевидців, багато хто втратив свідомість і отримав серйозні травми, як мінімум троє загинули або під час вибуху астероїда, або через кілька днів після нього. Причиною загибелі стала або сама вибухова хвиля, або опіки, отримані як при падінні небесного тіла, так і через лісові пожежі.
Як сподіваються американські і російські дослідники, ці розрахунки і спостереження допоможуть краще розуміти, наскільки невеликі астероїди загрожують цивілізації в цілому і окремим містам, а також як від них оборонятися.
