Орбітальна обсерваторія “Габбл” отримала унікальні фотографії найбільшої зірки Галактики в сузір’ї Кіля, чия швидка загибель може вкрай негативно вплинути на життя на Землі.
“Ми десятиліттями використовували “Габбл “для того, щоб спостерігати за сузір’ям Кіля (η Carinae. – Прим. Ред.) в оптичному і інфрачервоних діапазонах, думаючи, що ми повністю бачимо всі викиди. Дані ж знімки виглядають радикально інакше – на них можна побачити скупчення газу, про існування яких ми і не підозрювали “, – розповідає Натан Сміт (Nathan Smith) з Університету Арізони в Тусоні (США).
Зірка Ета Кіля відома своєю незвичайною історією. Вперше світило було відзначено на карті неба англійським астрономом Едмундом Галлея в 1677 році. Протягом XVIII століття і початку XIX століття яскравість зірок періодично збільшувалася і зменшувалася.
Наприклад, в 1827 році її яскравість почала швидко зростати, досягнувши максимуму в квітні 1843-го. У той момент вона затьмарила всі інші світила, крім Сіріуса, розташованого приблизно в тисячу разів ближче до Землі, ніж Ета Кіля, віддалена від нас на 7800 світлових років.
Спостереження за цією зіркою в XX столітті і в поточному столітті показали, що вона являє собою вкрай екзотичну подвійну систему, що складається з найбільшої зірки Галактики масою в 170-250 Сонць і її “невеликого” супутника, чия маса “всього” в 30-80 разів більше, ніж у нашого світила.
Тиск світла всередині надр більшого світила настільки великий, що спалахи активності всередині Ети Кіля буквально зривають зовнішні покриви зірки, викидаючи їх у відкритий космос. За поточними оцінками вчених, більша “половина” системи вже втратила близько 30 мас Сонця в ході подібних спалахів, сліди яких утворили красиву туманність Гомункула, яка оточує Ету Кіля.
Вибух такої зірки, механізм і наслідки якого поки не ясні через унікальність Ети Кіля, зробить її більш помітною на нічному небі, ніж Венера, і, якщо “вісь” наднової буде спрямована на Землю, це призведе до бомбардування атмосфери і навколоземного простору великою кількістю заряджених частинок і гамма-променів. Вони знищать всі супутники на орбіті і, ймовірно, позбавлять Землю її озонового шару, що може викликати катастрофічні наслідки для життя на нашій планеті.
Сміт і його колеги з’ясували, Ета Кіля виявилася набагато більш неспокійною зіркою, ніж вважали вчені, вперше отримавши її фотографії за допомогою ультрафіолетових камер орбітального телескопа “Хаббл”.
Рік тому команда Сміта майже випадково виявила, що викиди цього вмираючого світила рухалися з неймовірно високою швидкістю, близько 15-20 тисяч кілометрів на секунду, що зробило їх найшвидшими об’єктами в Галактиці. Зробивши це відкриття, вчені задумалися про те, як далеко простягнувся газовий “саван” Ети Кіля, і почали всебічно його вивчати.
Для цього вчені використовували не тільки оптичну і інфрачервону камеру “Габбла”, а й його ультрафіолетові інструменти, що дозволило їм оцінити те, як розподілені деякі “невидимі” елементи по викидах вмираючого гіганта.
На їх превеликий подив, великі кількості цих речовин зустрічалися не тільки всередині “видимої” туманності Гомункула, але і в “порожнечі” за її межами. Більша частина цього розпеченого газу, як припускають вчені, потрапила в космос ще в середині XIX століття, під час першого спалаху Ети Кіля.
Коли цей газ досягне попередніх викидів зірки і зіткнеться з ними, вона стане ще яскравішою, а астрономи отримають можливість зрозуміти, що породило цей вибух і коли найбільше світило Чумацького Шляху закінчить своє існування.
Зокрема, Сміт і його колеги сподіваються перевірити, чи не був спалах породжений тим, що Ета Кіля спочатку мала два супутника, один з яких міг злитися з нею і викликати потужний вибух.
