Займаючись дослідженнями в архівах Австралії, професор Т. Танака натрапив на папку з секретними документами і виявив, що японський уряд приховував принаймні 100 випадків підтвердженого канібалізму, вчиненого його солдатами під час китайсько-японської війни та Другої світової війни.
Документ доводить, що члени японської імператорської армії їли австралійських, індійських солдатів і навіть азійських громадян.
Австралійські солдати повідомляли, що знайшли тіла своїх полеглих товаришів, у яких була зірвана кожна унція м’яса.
Іноді японські солдати поводилися з полоненими як з домашньою худобою. Пакистанський капрал згадує, як його викрадачі розчленовували і з’їдали одного ув’язненого в день протягом 100 днів поспіль, іноді відрізаючи м’ясо від живих ув’язнених.
Як японське командування відреагувало на все це? Вони нагадали своїм солдатам, що пожирати людську плоть, яка не належить ворогам, — злочин, що карається смертю.
Є докази того, що деякі японські командири фактично наказували своїм солдатам здійснити акти канібалізму, як для зміцнення військового духу і міжособистісних зв’язків у колективі.
Канібалізм в даному випадку був не актом відчаю заради виживання, а швидше інструментом для проєктування влади і залякування.
