У Сонячній системі відомо вісім планет (з тих пір, як Плутон був виключений з цього списку), але деякий час тому з’явилися дані про те, що може існувати ще одна планета. Ця “Дев’ята планета” (вона-ж Планета-Х або Нібіру) ховається на зовнішнім краєм нашої Сонячної системи. До сих пір її не вдавалося виявити, але нове дослідження дозволило визначити, де вона повинна знаходитися.
Доказом існування планети 9 є її гравітаційне тяжіння до інших тіл. Якщо планета існує, то її гравітація впливатиме на орбіти інших планет. Тому, якщо здається, що щось тягне планету, просто проведіть математичні обчислення, щоб знайти джерело. Саме так було відкрито Нептун, коли Джон Кауч Адамс і Урбен Левер’є незалежно один від одного помітили, що Уран, схоже, притягується невидимою планетою.
У випадку з Планетою 9 у нас немає ніякого гравітаційного впливу. Зате ми бачимо дивне скупчення невеликих крижаних тіл у зовнішній частині Сонячної системи, відомих як об’єкти поясу Койпера (ОПК). Якби за поясом Койпера не було жодної планети, можна було б очікувати, що орбіти об’єктів ОПК будуть випадково орієнтовані в межах орбітальної площині Сонячної системи. Але замість цього ми бачимо, що багато об’єктів ОПК згруповані в одній і тій же орієнтації. Можливо, що це просто випадковість, але це малоймовірно.
Ще в 2016 році автори розглянули статистичний розподіл ОПК і прийшли до висновку, що кластеризація викликана непоміченою зовнішньою планетою. За їхніми розрахунками, цей світ має масу в 5 земних і знаходиться приблизно в 10 разів далі від Сонця, ніж Нептун. Автори навіть розрахували широку область неба, де може перебувати планета. Але пошуки нічого не дали. Це призвело до певних висновків, що планети не існує. Дивина орбіти доводить існування планети. Запитайте у планети Вулкан. Інші стверджували, що планета 9 існує, але ми не можемо її побачити, бо це древня чорна діра.
Це нове дослідження переглядає оригінальну роботу в світлі критики, яку вона отримала. Одне з головних критичних зауважень полягає в тому, що зовнішні тіла Сонячної системи важко знайти, тому ми шукаємо їх там, де це зручно. Ефект кластеризації, який ми спостерігаємо, може бути викликаний просто необ’єктивними даними. Беручи до уваги похибку спостережень, автори виявили, що кластеризація як і раніше статистично незвичайна. Імовірність того, що це випадковість, складає всього 0,4%. Коли вони перерахували ймовірну орбіту Планети 9, вони змогли краще визначити, де шукати.
Одним з цікавих аспектів дослідження є те, що за новими розрахунками орбіта Планети 9 знаходиться ближче до Сонця, ніж передбачалося спочатку. Це дивно, тому що якби вона була ближчою, то ми повинні були б її вже знайти. Автори стверджують, що спостереження на сьогоднішній день виключили найближчі варіанти для Планети 9, що допомагає ще більше звузити її можливе місце розташування. Якщо планета існує, вона повинна бути виявлена обсерваторією Віри Рубін в найближчому майбутньому.
Це дослідження не є остаточним, і багато астрономів, як і раніше стверджують, що Планети 9 не існує. Але це дослідження дає зрозуміти, що нам не доведеться довго сперечатися про це. Або вона буде виявлена в найближчим часом, або спостереження виключать її як пояснення ефекту кластеризації ОПК.
